Компетентнісний підхід до організації роботи з учнями початкового рівня навчальних досягнень

Шановні колеги пропоную вашій увазі актуальну статтю

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Т. В. Філіна, заступник директора науково-методичного центру управління освіти Миколаївської міської ради

   Відповідність якості освіти України міжнародним нормам сприяє її конкурентоспроможності на ринку праці. Однак на нинішньому етапі система загальної середньої освіти в країні не в повній мірі відповідає сучасним реаліям, потребам суспільства, індивідуальним запитам особистості, інноваційному розвитку економіки й інтеграції в європейський освітній простір. Тому є багато причин.

   Узагальнення результатів ЗНО останніх років і міжнародних досліджень TIMSS – 2011 (Пріоритети природничо-математичної освіти) свідчать про те, що українські діти можуть впевнено відтворити знання, водночас їм важко використовувати знання в нестандартних ситуаціях. Непокоїть низький (24–28 %) і фрагментарний (12–19 %) рівні природничо-математичної освіти. Такі результати дослідження зумовлені також невиконанням у повному обсязі практичних та експериментальних робіт, передбачених навчальними програмами; неефективною організацією навчального процесу на уроці. У рамках порівняльного дослідження TIMSS було визначено чинники, які впливають на навчальні досягнення школярів, в Україні це є розмір населеного пункту, розподілення учнів між міськими та сільськими школами, навчання в закладах, де більшість дітей із соціально-благополучних родин; а також — педагогічний стаж учителів.

   Аналіз результатів дослідження вказує на доцільність певних змістових і процесуальних змін в організації навчально-виховного процесу.

   Проблема, яку ми сьогодні обговорюємо, не нова. У різні часи, залежно від освітніх орієнтирів, питання про подолання бар’єрів до успішного навчання учнів загострювалося. Педагоги-класики (Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський та інші) вирішальне значення в навчанні школярів надавали глибокому вивченню особистості учня, рекомендували широке використання різноманітних методів навчання, які допомагають ураховувати його індивідуальні особливості уваги, пам’яті й мислення.

   Проблема ефективної організації роботи з учнями початкового рівня навчальних досягнень хвилює вчителів, учнів і їхніх батьків.

   Серед причин низького рівня навчальних досягнень учнів відмічають зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх у першу чергу належать причини соціального плану: зниження цінності освіти в деякої частини суспільства.

До внутрішніх належать такі:

• недосконалість організації навчального процесу (недоліки власної роботи вчителя: нецікаві уроки, відсутність індивідуального підходу, перевага репродуктивної діяльності, перевантаження, несформованість прийомів пізнавальної діяльності, прогалини в знаннях), негативний вплив сім’ї;
• дефекти здоров’я школярів, які викликані різким погіршенням рівня матеріального благополуччя сімей. Людина, яка страждає на ті чи інші недуги, не в змозі винести колосальних навчальних навантажень;
• низький рівень інтелекту, відсутність стійкої позитивної мотивації учіння та слабко розвинута вольова сфера. Саме воля й посидючість відіграють дуже важливу роль у навчальній діяльності. Відомо, що навчання, засноване тільки на інтересі, не дає можливості зміцнитися самовладанню й волі учня, бо не все в навчанні є цікавим, і доведеться чимало з того, буде потрібним, брати силою волі.

За даними моніторингових досліджень діяльності педагогічних колективів шкіл України в цій площині, сьогодні педагоги відчувають такі труднощі: 

• у здійсненні контролю засвоєння учнями матеріалу за темами пропущених уроків (100 %);
• у питаннях інструктування школярів відносно виконання домашніх завдань (100 %);
• у координації обсягу домашніх завдань з іншими учителями (100 %);
• у роз’ясненні учням суттєвих елементів навчального матеріалу (45 %);
• у застосуванні демократичних форм допомоги учням під час виконання ними самостійних робіт (50 %);
• в організації індивідуально-диференційованого навчання (44 %);
• у відборі проблемних самостійних завдань на диференційованій основі (37 %).

У Державних стандартах початкової, базової та повної загальної середньої освіти й навчальних програмах, які відрізняються цілою низкою нововведень, закладені можливості створення умов для отримання кожною дитиною можливості вибору індивідуального освітнього напряму, розвитку творчих здібностей та обдарувань, всебічного розвитку особистості на засадах загальнолюдських і національних цінностей, забезпечення формування в учнів активної соціальної та громадянської позиції. Тому сучасна школа вимагає від учителя якісно нового аналізу діяльності щодо створення оптимальних умов для розкриття й розвитку індивідуальних особливостей кожної дитини.

Саме тому став необхідним перехід від урахування успішності досягнень до створення ситуації успіху для учнів у різних сферах їх життєдіяльності.