Самообразование

                                        

Навіщо потрібна самоосвіта?

                                                   Кожен день, у який ви не поповнили своєї освіти

                                                                  хоча б маленьким. Але новим для вас шматком знання…
                                                                  вважайте безплідно і не зворотно для себе загиблим.
                                                                                                                        К. Станіславський
                                                                     Ти ніколи не знатимеш достатньо,
                                                                      якщо не знатимеш більше, ніж достатньо.
                                                                                                                          У.Блейк
     Необхідність самоосвіти продиктована, з одного боку, самою специфікою вчительської діяльності, її соціальною роллю, з іншого боку – реаліями й тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з мінливими умовами педагогічної праці, потреба суспільства, еволюцією науки і практики, вимогами до людини, її здатності швидко й адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовності змінювати свою діяльність, уміло розв’язувати нові складні завдання.
   Основні принципи самоосвіти: неперервність, цілеспрямованість, інтегративність, єдність загальної та професійної культур, взаємозв’язок і наступність, доступність, випереджальний характер, перманентність переходу від нижнього рівня до вищого, варіативність тощо.
   Форми роботи в процесі самоосвіти:
спеціальна освітня підготовка (здобуття вищої освіти або другої спеціальності);
підвищення кваліфікації (на курсах і в між курсовий період);
індивідуальна самоосвіта за допомогою:
-  засобів масової інформації;
-  обчислювальної та агротехніки;
-  бібліотек;
- музеїв, виставок, театрів, клубів;
-  екскурсій;
- наукових, технічних, художніх, спортивних товариств;
-  досліджень, експериментів, творчих справ і завдань;
-  спілкування з ученими, цікавими людьми;
-  осмислення передового досвіду та узагальнення особистої практичної
діяльності тощо

Учені довели, що для підтримки високої професійної
компетентності фахівця треба щодня прочитувати 1-2 газети,
1-2 журнали, 100-150 сторінок наукового тексту, 100-150 сторінок 

тексту для саморозвитку.

                         Що таке самоосвіта?
       У педагогічній літературі, присвяченій дослідженню проблеми самоосвіти, дають різні визначення цього виду діяльності. З одного боку, самоосвіта – це «цілеспрямована систематична пізнавальна діяльність, керована самою особистістю, що слугує для вдосконалення її освіти», вона є неперервним продовженням загальної та професійної освіти,завдяки якій актуалізуються і розширюються знання, поповнюються прогалини в
духовному розвитку людини. З іншого боку, самоосвіта розглядається як «вид вільної діяльності особистості (соціальної групи), що характеризується її вільним вибором і спрямований на задоволення потреб у соціалізації, самореалізації, підвищення культурного, освітнього, професійного та наукового рівнів, отримання задоволення і насолоди. Самоосвіта – це по-справжньому вільний і, в той же час, найбільш складний вид освітньої діяльності, оскільки пов'язаний з процедурами саморефлексії, самооцінки, само ідентифікації і розробкою умінь і навичок самостійно набувати актуальні знання і, трансформувати їх у практичну діяльність.»
                Технологія організації самоосвіти
Система самоосвітньої роботи передбачає:
- поточне і перспективне планування;
- добір раціональних форм і засобів засвоєння та збереження інформації;
- опанування методики аналізу та способів узагальнення свого й колективного педагогічного досвіду;
- поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.
План самоосвіти:
- перелік літератури, яку необхідно вивчити;
- форми самоосвіти;
- термін завершення роботи;
- передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).
      Матеріал, зібраний у процесі самоосвіти, доцільно поділяти на окремі теми та зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення у процесі самоосвіти має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план або анотації.

                                                    

                                                    Той, хто звертаючись до старого,       

                                                    здатен відкрити нове, гідний того, аби                   

                                                    бути вчителем
                                                                                                   Народна мудрість                                                           

           Алгоритм роботи над індивідуальною методичною темою
(проблемною)
1. Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:
 - ознайомлення з літературою;

-         -  ознайомлення з нормативно-правовими документами;

-         -  вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою допомоги літературних джерел:
       - складання картотеки літературних джерел;

       - виписки з літературних джерел.
3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанта плану індивідуальної науково-методичної роботи:

- обґрунтування вибору теми;

- актуальність і новизна;

- вибір адекватних методів і засобів пошукової діяльності;
- формулювання мети і завдань роботи;

- розробка календарного плану індивідуальної роботи.
4. Вибір і розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
5. Впровадження інновацій у практику своєї педагогічної діяльності.
6. Аналіз та оцінювання результатів індивідуального досвіду роботи над науково-методичною темою (проблемою), формування висновків і пропозицій.
7. Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.
Програма із самоосвіти може бути стратегічною і тактичною.
                                                                                                  

Так, програма саморозвитку педагога передбачає відповідну
діяльність.
1. Педагог має знати:
- історію виникнення технології;
- теоретичне обґрунтування нових результатів;
- проблеми, які можна розв’язати за допомогою цієї технології;
- результати, які можна отримати після її застосування на практиці;
- методи і прийоми, що використовують у цій технології;
- методи і прийоми роботи учнів;
- етапи засвоєння технології педагогом і учнем.
2. Педагог має розробити:
- варіант навчальної програми;
- календарно-тематичне планування;
- плани різних типів уроків, передбачених новою технологією, навчальні модулі та роздавальний матеріал до них;
- зміст навчальних проектів;
- завдання для учнів щодо навчальних проектів;
- нові тексти диференційованих завдань для контролю, тестові контрольні
завдання тощо.
3. Педагог має:
- застосувати на практиці методи та прийоми нової технології;
- проводити навчальні заняття різних типів;
- аналізувати заняття й виявляти недоліки;
- навчити учнів нових прийомів навчальної діяльності;
- виконувати самоаналіз;

- оцінювати результативність використання нової технології, застосовуючи методи діагностики;
- контролювати самостійну роботу учнів тощо.

                                                 Методична тема
  Методична тема – це зовнішнє оформлення проблеми, яку розв’язує педагог.
  Методична тема спрямована на вдосконалення системи навчання.
  Зразок форм, способів розробки методичної теми подано в таблиці 1.
Документація з теми самоосвіти:
- план роботи з теми самоосвіти;
- теоретична частина;
- виступи з теми самоосвіти;
- методичні напрацювання, пов’язані з темою самоосвіти;
- список літератури за темою самоосвіти тощо.

                                     Етапність у роботі над темою
  Тема самоосвіти передбачає поетапність у роботі. Насамперед, це планування самоосвіти на п’ять років. У плані мають бути відображені етапи за роками, аналітична робота, презентації напрацьованого матеріалу на МО, семінарах, конференціях, у друкованих виданнях з предмета, результативність (табл. 2).
   Індивідуальні форми методичної роботи:
- розробка своєї програми самоосвіти;
- вивчення документів і матеріалів, що становлять професійний інтерес;
- аналіз своєї діяльності;
- накопичення інформації з педагогіки, психології, методики, предметного змісту;
- створення своєї бази найкращих конспектів, планів, сценаріїв, цікавих
прийомів і знахідок;
- розробка своїх засобів наочності;
- розробка завдань, тестів для проведення самоконтролю з метою вивчення
результатів навчання та виховання учнів;
- підготовка планів роботи на рік і звітів про досягнення - наприкінці року;
- відвідування занять та виховних заходів у колег;
- постійна робота над методичною темою, що становить професійний інтерес для педагогів.

                          Схема планування роботи з самоосвіти
                    Індивідуальний план самоосвіти на ______ рік
Самоосвітня робота над темою:
1. Загальношкільна тема.
2. Індивідуальна тема самоосвіти.
3. Коли розпочато роботу над темою.
4. Коли сплановано завершення роботи над темою.
5. Мета і завдання самоосвіти з теми.
6. Основні питання для вивчення.
Етапи опрацювання матеріалу:
1. Література на тему (за роками).
2. Чий досвід слід вивчити з теми.
3. Творча співпраця з теми самоосвіти.
4. Практичні виходи (доповіді, презентації).
5. Вивчення передового досвіду (скільки відвідано уроків, позакласних заходів).
6. Коли і де виступав із повідомленням про свій педагогічний досвід.
7. Висновки по завершенні роботи.
                                                                                                             Таблиця 1

Форма, спосіб вивчення	Види оформлення роботи	Місце захисту, презентації
Вивчення джерел. Аналіз своєї діяльності. Апробація нових підходів. Вивчення теорії і практики застосування. Розробка у творчій групі, парі. Пошук ключової ідеї. Постановка проблеми. Розробка гіпотези. Вивчення умов реалізації розробки	Реферат. Доповідь. Стендова доповідь. Стаття. Анотація. Відеоматеріал. Модифікована (авторська) програма. Цикл лекцій з методики викладання. Цикл відкритих уроків. Методичні рекомендації	Відкриті уроки (область, школа). Методичне об’єднання. Науково-методична рада. Педрада. Науково-практична конференція. Методична конференція. Практичний семінар. Банк перспективного педагогічного досвіду (область, школа). Науково-методичний журнал. Конкурс професійної майстерності

                                                                                                              Таблиця 2

                                          План самоосвіти на 5 років

1-й рік – вивчення теми, ознайомлення з ППД, напрацьованим колегами у школі, місці, області, країні: фіксація бібліографії з теми; постановка мети і завдань	Виступ з повідомленням на семінарі заступників директора
2-й рік – добірка теоретичного матеріалу. Формування наукової основи майбутньої роботи; добір методів практичної частини	Виступ з доповіддю на педраді
3-й рік – адаптація теоретичного матеріалу до конкретної ситуації (групи, предмета): апробування на практиці обраних методів; моніторинг, анкетування	Виступ на міському МО, семінарі
4-й рік – створення особистих напрацювань з обраної теми з опорою на теоретичний матеріал; апробація, корекція, відстеження результативності, рекомендації	Виступ на шкільній, обласній конференції
5-й рік – систематизація матеріалу з теми, узагальнення, оформлення у вигляді творчої роботи, рецензування науковим керівником, підготовка до захисту, виступ на обласній конференції	Представлення особистого педагогічного досвіду: презентація педагогічного досвіду – виступ на обласній конференції, публікації в спеціалізованих науково-методичних журналах, майстер-класи для педагогів